Вимоги до уроку інформатики
Типи уроків. У загальній дидактиці прийнято розрізняти конкретні форми навчання учнів за такими ознаками:
1) кількість учасників спільної діяльності — індивідуальна, групова, фронтальна, колективна, парна робота (остання характерна і для інформатики);
2) роль учасників навчального процесу (хто управляє — вчитель або учень).
На вибір організаційних форм впливає і зміст навчання, база знань учнів і вчителя, досвід діяльності та ін. Індивідуальна форма навчання передбачає взаємодію вчителя з одним учнем (репетиторство, тьюторство, консультації та ін.).
У групових формах навчання учні працюють в групах, які складаються на різних основах. Фронтальне навчання передбачає роботу вчителя з цілим класом в єдиному темпі й із спільними задачами.
Колективна форма навчання відрізняється від фронтальної тим, що учні класу розглядаються як цілісний колектив зі своїми лідерами і особливостями взаємодії.
У парному навчанні основна взаємодія відбувається між двома учнями, які можуть обговорювати задачу, здійснювати взаємонавчання або взаємоконтроль. Форма організації навчання — обмежена рамками часу конструкція окремої ланки процесу навчання.
Форми організації навчання означають певний вид занять — урок, екскурсія, факультативне заняття, екзамен, гурток, олімпіада та ін.
Організаційні форми навчальної діяльності мають специфіку, яка визначається особливостями науки і шкільного предмета інформатики.
Дедуктивний характер інформатики, як предмета, абстрактність і загальність понять інформатики, фактів і пов'язаних з ними способів діяльності потребують не лише подолання формалізму в засвоєнні навчального матеріалу, а й забезпечення свідомого засвоєння і закріплення його, створення фонду дійових знань, на яких ґрунтується здобування нових.
Сьогодні найбільш розповсюдженою у школах є класно-урочна форма навчання, її переваги: чітка організаційна структура, зручність управління діяльністю класу, можливість колективної взаємодії і вирішення навчальних завдань, постійний емоційний вплив особистості вчителя на дітей, економія часу навчання. До недоліків цієї системи належить орієнтація на середнього учня, трудність враховування індивідуальних особливостей дітей, однаковий темп і ритм роботи, обмежене спілкування між учнями.
Урок інформатики
Основною формою організації навчально-виховної роботи з учнями з інформатики в сучасній школі залишається урок, що є основою класно-урочної системи навчання, характерними ознаками якої є:
- постійний склад навчальних груп учнів;
- строге визначення змісту навчання в кожному класі;
- певний розклад навчальних занять;
- поєднання індивідуальної і колективної форм роботи учнів;
- провідна роль вчителя;
- систематична перевірка і оцінювання знань учнів.
Характерні ознаки уроку такі:
• наявність певних освітніх, виховних і розвивальних завдань;
• добір конкретного навчального матеріалу і рівнів його засвоєння відповідно до поставлених завдань;
• досягнення поставлених цілей шляхом добору відповідних засобів і методів навчання;
• організація відповідної навчальної діяльності учнів.
Виходячи із загальної ідеї сучасних наукових уявлень про урок, його мета носить триєдиний характер і поєднує три взаємопов'язані аспекти:
- пізнавальний,
- розвивальний
- і виховний.
Розглянемо кожний з них.
Пізнавальний аспект пов'язаний із забезпеченням таких вимог:
1.Вчити та навчити кожного учня самостійно опановувати знання.
2.Забезпечити виконання головних вимог до опанування знаннями: повнота, глибина, свідоме володіння та застосування знань, системність, систематичність, гнучкість, оперативність, міцність знань.
3.Формувати навички безпомилкового виконання дій, які доведені до автоматизму завдяки багатократним повторенням.
4.Формувати вміння — поєднання знань і навичок, які забезпечують успішність діяльності.
5.Формувати знання — те, що учень повинен знати і вміти в результаті роботи на уроці.
Для розв'язання пізнавальних завдань уроку дії вчителя повинні бути такими:
1.Визначити зміст програмних знань учнів, які формуються на уроці.
2.Виявити підсумкові рівні сформованості знань, що виділені в програмі відповідно до Державних стандартів.
3.Конкретизувати одержані відомості з урахуванням підготовленості класу і місця уроку в системі уроків за темою, що вивчається.
Розвивальний аспект — це найбільш складний для вчителя аспект досягнення мети, з яким він майже завжди пов'язує певні ускладнення. Це пояснюється тим, що один і той самий розвивальний аспект мети уроку може бути сформульований для триєдиних цілей кількох уроків, а іноді й для уроків цілої теми. Розвивальний аспект пов'язаний з розвитком мислення, мови, сенсорної та рухової сфери. Виховний аспект пов'язаний з формуванням відношень учнів з навколишнім світом, їх соціалізацією.
Процес виховання на уроці повинен бути неперервним. Учитель повинен здійснювати цілеспрямований вплив на учнів, виходячи з особливостей класу, тобто управляти виховним процесом. Для цього в одних випадках буває необхідним звернути особливу увагу на виховання дисциплінованості, в інших — охайності, в третіх — наполегливості в навчанні та ін. Опис саме цих направляючих впливів, які за формою збігаються з назвою окремих складових елементів виховання, і фіксується як виховні завдання уроку. Поєднання таких функцій повинно враховуватися як при доборі змісту, так і методів, засобів, організаційних форм, за допомогою яких у процесі навчання передається і засвоюється зміст освіти. Відповідно до цієї ідеї повинен конструюватися і здійснюватися кожний урок. Практично на кожному уроці реалізуються всі три цілі комплексно. Одна з них, як правило, виступає в ролі основної, а утримання в полі зору і досягнення двох інших в той же час допомагає досягненню головної, ведучої мети. Будь-який урок має свій зміст і свою структуру.
| 
